УКРАЇНА

Україна – це моя Батьківщина.

І я дуже пишаюся тим, що я живу в цій прекрасній країні. Мені дуже подобаються міста і села, які розташувались у мальовничих куточках країни. Я пишаюсь своєю рідною українською мовою, яка, мов струмінь із річки, витікає із уст моїх співвітчизників. Моя мова – це моя гордість. Це скарб, який кожен українець повинен зберігати, цінити і пишатися ним. Я поважаю традиції, свята та обряди, які вносять у життя українців яскраві барви. Традиції, які існують споконвіку та відрізняють Україну від інших держав, свята, які українці справляють весело та з розмахом, і обряди, які існують з давніх – давен, але зараз усе менше згадуються українцями.

Мені подобається наш національний одяг, наші яскраві, ошатні вишиванки. Їх розмаїття просто бавить очі. Їх тьма, і кожна вишиваночка – це витвір мистецтва. На білій тканині бувають зображені такі малюнки, що можна виставляти у всесвітньо відомі галереї народної творчості.

Окреме слово треба сказати про людей, які роблять усе, щоб українська культура була здобутком і скарбом для народу. Це українські письменники, архітектори, скульптори та інші люди, які збагачують країну своїми витворами мистецтва. Вони допомагають Україні розкритися, мов квітці. Вони роблять усе, щоб українці пишалися тим, що мають. І звісно, я дуже люблю самих українців. Це щирі та добродушні люди, серце яких завжди палають любов’ю до Батьківщині, жагою до перемог та гордістю за свою країну. Українці дивовижні люди. Вони люблять свою країну, мов рідних батьків, які вдягають, годують та дають дах над головою.

Я пишаюсь тим, що я – українка! З цього починається справжній, а не штучний патріотизм. Я вдячна долі за те, що я народилась на цій мальовничій та багатій землі, тут живуть і працюють мої батьки. Я дуже люблю свою країну і вважаю своїм обов’язком робити все, щоб моя Україна розвивалась та була могутньою, сильною державою. Я пишаюсь собою, я пишаюсь Україною та усім, що з нею пов’язане. Я можу з гордістю сказати, що я українець!